Починаючи з другої половини XX століття, зимовий ареал озерної чайки розширився за межі Палеарктики – в Африці вздовж Атлантики до Нігерії та на березі Індійського океану до Кенії та Танзанії, У Північній Америці на східному узбережжі від Ньюфаундленду до Нью-Йорка.

З'ясувалося, що птахи зимують у Південно-Західному Китаї.

Як правило, в містах тепліше, ніж за їх межами через ефект теплового острова. Це дозволяє птахам раніше відкладати яйця і більше побути з пташенятами. Чайки зазвичай селяться на виступах будинків, тому що ці місця найбільше схожі на уступи скель, а літають за кормом птиці до інших районів.

В основному вони асоціюються з прибережними морськими водами та внутрішніми водоймами, проте багато хто з них уже давно влаштувався поблизу людини, став синантропами — зграї чайок шукають собі їжу в населених пунктах, на сміттєзвалищах, скотобійнях, ріллі та поблизу рибальських судів.