Універсальним принципом своєї філософії Шопенгауер проголосив волюнтаризм, згідно з яким головною рушійною силою, що визначає все в навколишньому світі, є воля. У своїй головній роботі «Світ як воля та уявлення» філософ виводить логічний закон достатньої основи.

Гартман писав: «Філософія Шопенгауера полягає у положенні: тільки воля є річ сама в собі, сутність світу.

Витоком екзистенційного песимізму є філософія Шопенгауера. Відповідно до нього, індивід – безсилий об'єкт загального процесу. Будь-який опір цьому збільшує його муки, оскільки прагнення вирватися з кола безособової волі приречені. Життя – це безнадійна спроба людини розірвати ці узи.

Етика Шопенгауера ґрунтується на положенні про те, що у боротьбі світових сил має виразно відчуватися прагнення першооснови всього буття – волі – повернутися до свого істинного, несвідомого буття. Воно виражається на тлі скорботи, болю та страждань, що панують у житті.